Деталі
Завантаження Docx
Читати Більше
Люди кажуть, що я зачаровую тебе. Так, так, так! Це правда. Я хотів би зачарувати Принца щоб повернути його до Царства Божого,
Одного сумного вечора під західним сонцем тут і там лунає інтимна мелодія. Душа слідує за кожним музичним тоном, пливе з кожною краплинкою звуку так, що навіть сонце зворушується до сліз, а квіти плачуть. Серце безперервно тужить за спогадом про кохану, чиї дорогоцінні руки колись ковзали по клавішах з слонової кістки, відлунюючи слова прощання. У сонячний вечір блукає жовтий метелик, З твого дому сумно лунає фортепіано. Стародавня душа знову плаче серед мелодій, Джерело смутку, чи ти ще пам’ятаєш? Так чітко я почув тужливий вечір, О, з твоїх самотніх пальців линуть золоті мелодії! На жаль, несвідомо ти зачепила струни мого серця, Минулі любовні спогади повернулися цього вечора Колись був вечірній мандрівник У відлунні фортепіано твоя постать затрималася назавжди О, закохані очі, мовчазні брови і довгі вії, Волосся прекрасної діви, сумне,як течія струмка Білосніжні руки ковзають по клавішах з слонової кістки І сумне серце тане разом зі сльозами. Не хочеш закінчити цю чарівну мелодію, кохана? Щоб наше прощання стало м’якшим. Хай твої очі не затьмарюються смутком, Щоб моє серце перестало тужити за батьківщиною. Цього вечора сонячне світло сяє на стіну в пустоті, а вітерець ворушиться від помаху крил метелика. Хіба ти не бачиш самотності хвиль, що перебігають по поверхні? У моєму серці лунає музика, а з твого дому сумно звучить фортепіано. Людська доля короткочасна й ілюзорна, занурюючи людство у цикл народження та смерті. Що є ілюзією? Що є реальністю? Серце багато разів запитує себе. Минулої ночі мені снилося, що я читав сутру. Прокинувшись, я раптом усвідомив, що я – місяць! Усі піщинки в Гангу – це еквівалент життів перевтілень! Блукаючи, обтяжені кармою, жалюгідні... Птах співав, і вже настав світанок Час приховав усі наші надії Наївно ми перебували в глибокому сні з давніх-давен Прекрасна ніч була сповнена снів Але тепер я вже увійшов у цей земний світ Сьогодні вночі, читаючи «Алмазну сутру» Ілюзорна порожнеча та існування, все спільне з усіма істотами Уві сні я побачив блискучу квітку Тепер, прокинувшись, я посміхнувся собі Розкривши обійми, обіймаючи світ страждань Але серце знає про трепет з незліченних життів! У давні часи Чжуан-цзи був збентежений: Хто дивився на кого – він на метелика чи метелик на нього? Тепер, коли настає весна, дух сумує. Вицвілий одяг, як вицвілі зими... Давайте подаруємо собі троянду, Щоб прикрасити нею цей потік життя; Її аромат просякнутий вселенською любов’ю Я зачарований уривками зі стародавніх писань. Проповідування Істини – це пліт, що повертає нас на Берег Пробудження, немов транспортний засіб, який вивозить нас із мирського дому, що палає у полум’ї жадібності, бажань, гніву та невігластва. Почувши про такі дива, люди в цьому мирському царстві можуть подумати, що це лише обман, але обітниця Бодхісаттви (Святого) полягає в тому, щоб рятувати істот, незважаючи на прикрое невігластво. Одного дня благословенний дощ рівномірно випаде на людство, і насіння співчуття буде поглинуте і проросте по всій планеті. Люди кажуть, що я зачаровую тебе. Так, так, так! Це правда. Я хотів би зачарувати Принца щоб повернути його до Царства Божого, Бо який сенс Тягнути своє втомлене існування на цій принизливій планеті Змарнувавши свою розгублену душу. Ходи, моя дорогоцінна! –Загублений Янгел у цьому запиленому царстві. Ходи, дозволь мені взяти тебе за руку До далекої землі, До блискучого, віддаленого майбутнього, Де пил на твоїх п’ятах – блискуче золото, А земля під твоїми ногами – чиста радість, сповнена коштовностей. Як тільки ти пізнаєш це диво, Ти «помреш» від радості. І цей світ низьких вібрацій, Який ти так хвалиш І яким насолоджуєшся, тихо зникне з твого серця, Розчиниться у безмежності Та всесильній силі Справжньої Любові та Сяйва. О, моя дорога Душе, Все це і навіть більше Я тобі обіцяю! Я обіцяю тобі!... Прагнення кохання, навіть якщо лише на мить, може жити вічно. Хоча квітка кохання розквітає лише раз, її аромат все ще витає, нагадуючи про час невинності. «За те, що можу кохати тебе, Я дякую Небесам. Кохати тебе – це те, що Запам’ятається на все життя». Давай кохати одне одного, Як тоді, коли ми вперше зустрілися Давай знайдемо одне одного, Щоб кохання тривало... Давайте пам’ятати одне одного, Як тоді, коли кохання було новим Давайте кохати одне одного, Бо наших років небагато! За те, що можу кохати тебе, Я дякую Небесам. За те, що можу кохати тебе, Я пам’ятатиму все життя Якщо протягом життя нам ‘випаде’ Кохати когось, наші серця Будуть смиренними у царстві Справжнього кохання і забудуть Про швидкоплинність життя!... Я кохаю тебе сьогодні Навіть якщо завтра вночі ми розлучимося, Я дарую тобі вічне серце Я дарую тобі вічне кохання Я кохаю тебе сьогодні, Навіть якщо завтра вночі ми розлучимося, Я дарую тобі вічне серце, Я дарую тобі вічне кохання.
