Деталі
Завантаження Docx
Читати Більше
Містере Ілон Маск, ваш син такий гарний і такий розумний, як і його батько. Можливо, його чекає світле майбутнє, і він теж щось зробить для вашої країни. Але не зараз. Хай насолоджується своїм невинним дитинством, а що буде, побачимо. Що буде, побачимо. У нас буде достатньо часу, щоб побачити або/та навчити його. Просто захистіть свого сина. Захистіть його від заплутаної або не миролюбної енергії зі сварливих ситуацій. Бережіть його від усього того, хоч він у своєму віці не міг зрозуміти, але душа його розуміє. Його душа розуміє, а серце відчує. Його інтуїтивна здатність сприйме все це. Тож позбавте його від усього цього.І пане Маск, перш за все ЗАХИСТИТИ СВОГО СИНА ВІД МОЖЛИВОГО РИЗИКУ НЕБЕЗПЕКИ! Ви знаєте, що Я маю на увазі... Я люблю вашого сина. Він такий гарний. Будь ласка, подбайте про нього. І вибачте мені, якщо Я вас чимось образила. Бажаю вам, вашому сину і Всім всього найкращого. І дякую за допомогу Америці. Дякую, що допомагаєте світу, допомагаючи президенту Трампу. бережи вас Бог. Хай вас Бог благословить, красень, багатий чоловік, могутній чоловік. Я рада, що Ви є в цьому світі.І, перш за все, пан Маск, не падайте духом, що б люди не говорили. Люди, вони люди. Вони всі мають різні погляди, різне мислення, різні концепції. Просто робіть те, що вважаєте за потрібне. Допоможіть президенту Трампу, допоможіть Сполученим Штатам Америки, отже, допоможіть світу. Дякую ще раз, знову і знову. Хай Бог збереже вас сильними та здоровими, щасливими та розумними, щоб Ви продовжували робити те, що Ви робите – благородне, безумовне, безкорисливе служіння. Бог благословить. Я вам дуже дякую, і вибачте, якщо Я вас образила.Я знаю, що Ви Цар багатства і процвітання на Небесах. Ми зустрічали одне одного в духовному світі. Тож це лише моя скромна порада. Дуже дякую за допомогу президенту Трампу, тому що допомагати Йому означає допомагати Америці та світу. Багато людей будуть копіювати ваш спосіб життя, ваші рішення, ваш інтелект і чесний спосіб життя, ваше співчуття та вашу прекрасну, благородну якість допомоги іншим, своїй країні та світу. Дуже дякую. Хай Бог і надалі благословляє вас і ваших, і щоб у вас було достатньо сил, щоб продовжувати виконувати свою благородну місію. Амінь, пане Ілон Маск.Так, давайте залишимо всіх цих великих людей робити свою роботу самостійно.Отже, вчора Я переглядала новини для нашого Supreme Master TV, новини, які іноді Ви бачите, це деякі з моїх внесків у шоу після Привабливих новин під назвою “Щоденні потокові Новини” командою новин. Тому що Я переглядала якісь новини про кумедних тварин-персон або про різні ситуації у світі, усілякі речі – нові наукові винаходи тощо.Потім Я побачила пару відеостатей про людей, які жили в дикій природі й начебто в найхолоднішій місцевості в усьому світі. У Сибіру, наприклад, Я бачила двох людей. Одна — жінка. Вона прожила там 70 років і досі живе там, у найхолодніших місцях Сибіру в дикій природі. А колись була сама, бо вся родина померла. Причина, чому її сім’я поїхала туди, полягала в тому, що країна була за Сталіна, і сім’я була настільки налякана цим режимом за Сталіна, що вони покинули місто, залишили всюди, де вони були, і просто пішли вглиб дикого лісу.Там не було нічого, крім персон-ведмедів, вовків, лисиць та інших великих звірів-персон, які могли б вижити. Взимку може бути мінус 71 (градус) за Цельсієм. Або це за Фаренгейтом, Я забула. Нічого, для мене це звучить дуже холодно, занадто холодно. Там, де Я живу, дуже холодно, іноді йде сніг, але не так вже й холодно. Це може бути кілька градусів нижче нуля, але не 71, це не найхолодніша область на планеті.І протягом 20 років вона навіть залишалася одна після того, як її сім’я померла, тому що в пустелі щось сталося, можливо, погода чи щось подібне, тому їхній урожай пропав. Пам'ятаю, Я бачила це десь на іншому відео про ту саму дівчину. І матері довелося голодувати, щоб діти могли жити далі, але потім батько помер, брати і сестри теж померли. Так усі загинули, тільки вона залишилася одна.І одного разу в сім’ї було лише одне маленьке зернятко пшениці, яке потрібно було посіяти в землю, щоб отримати пшеницю, і у них залишився лише один шматок. Вони навіть не хотіли повертатися до міста, бо вони так боялися Сталіна, тому що багато їхніх родичів чи інших членів родини загинуло, щось подібне. Тому вони втекли. І у них залишилася лише одна гілочка пшениці, і вони її зберегли, а потім, потім посіяли, і це стало маленьким полем. Так і жили з того, а потім треба було заготовляти, що було в лісі. Вони не наважувалися йти додому. Тому одного разу мати пожертвувала і померла від голоду, щоб діти й надалі мали їжу, якомога мізернішу, але вони вижили. Але потім туди приїхали вчені, геологи чи щось таке, і залишилися з ними, відвідали їх з якоїсь причини, можливо, було цікаво. А потім, оскільки в одного з учених була хвороба, він передав це всій родині. На щастя, з дівчиною нічого не сталося. Померли лише брати й сестри. Пізніше помер і батько.Але потім вона все одно продовжувала жити там сама. О, це неймовірно. Я не думаю, що Я могла б це зробити. Такий холод. І мало всього: ні їжі, ні людей, ні нікого поруч. Вона продовжувала так жити.
Excerpts from “Surviving in the Siberian Wilderness for 70 Years” by VICE — Apr 10, 2013, Narrator: Побоюючись утисків і смерті від рук Сталіна, батько Агафії Карп у 1936 році втік із сім’єю в Саяни Сибіру. Агафія народилася в цій суворій глушині в 1944 році. Сім’я Ликових прожила спокійно 40 років, будуючи життя в середовищі, де температура взимку зазвичай опускалася до мінус 30. Літній вегетаційний період короткий, а ведмеді та вовки бродять удосталь. Проте їжі завжди бракувало.
А в 1961 році мати Агафії Акуліна заморила себе голодом, щоб її діти мали достатньо їжі. Територія, де вони оселилися, зараз знаходиться на відстані понад 160 миль (257 кілометрів) від найближчого міста. Влітку до хатини Ликова можна дістатися семиденним походом на каное. Взимку, хоча ми чули чутки про підступну трасу для снігоходів, вона практично недоступна нічим, крім вертольота.У 1978 році група російських геологів помітила ферму Ликова зі свого вертольота. Пізніше вони пішли назустріч. Це був перший контакт Ликових із чужинцями за понад 40 років, і це означало кінець їхньої ізоляції. Вони також пережили невимовну трагедію, коли троє старших дітей померли з інтервалом у кілька тижнів, ймовірно, від пневмонії, якою заразили геологи. Батько Агафії Карп помер у 1988 році, через 27 років після смерті його дружини. Тож тепер, через 35 років після їхнього першого контакту, Агафія — єдина з Ликових, яка залишилася, живе так само, як вона жила з моменту свого народження, і єдиним способом, який вона знає, поза межами землі, в одному з найбільш негостинних середовищ на Землі.Reporter: Важко жити одній в тайзі?Agafia: Так. Одна у тайзі, так. Особливо, коли ведеш домашнє господарство.Reporter: Чи може людина вижити одна в тайзі?Agafia: Якщо ти молодий і здоровий. Не в моєму віці, і при моєму здоров'ї. Після того як Я це побачила, Я відчула, що мені так пощастило що сьогодні Ви можете мати сонячну енергію навіть для того, щоб працювати чи зігріватися. Або теплі пакунки, все, що Я можу мати, якщо мені потрібно. І навіть ковдру. І харчування. Тому що зараз у нас не війна і можна взяти таксі, можна поїхати куди завгодно, купити їжі і повернутися. Або Ви замовляєте онлайн, а потім вказуєте адресу. Навіть якщо у вас немає машини або Ви не можете взяти таксі, Ви можете вказати адресу, а потім залишатися там, чекати, поки вони приїдуть і принесуть вам їжу додому. Звідти повертайтеся на таксі, а може, просто пішки додому на тролейбусі.Ще й така незручність, як відсутність гарячої води, але Я задоволена. Якби у мене ніде не було обов'язку, Я б нікуди не хотіла б йти. Я б не хотіла проміняти це життя ні на що інше. Але, будь ласка, не слідуйте за мною, не копіюйте мене. Треба мати сильну волю, а ще є небезпека. Життя в пустелі також пов’язане з ризиками та багатьма незручностями. Треба справді приділяти увагу кожній дрібниці і відчувати себе сильним, інакше можна щось забути, захворіти, а одужати дуже важко. Мене хвилюють не фізичні речі. Я переживаю за свою роботу. Я повинна залишатися здоровою. Тому Я доглядаю за собою, наскільки можу, звичайно, але це найважче. Я із задоволенням піклуюся про інших людей; Доглядати за собою – не люблю. Ще з дитинства, якщо батько давав мені ліки на щось, ой, Я тікала. Мені це не подобалося. А потім їм доводилося притиснути мене до підлоги й відкривати мені рота ложкою, щоб ввести ліки. Але зараз Я подорослішала і стала більш відповідальною, приймаю ліки і все таке, але все одно Я повинна бути здоровою.Але в іншому просте життя мені подобається. Мені дуже подобається жити простим життям, самотньою і тихою, тишею, щоб у мене був вільний час – після роботи з Supreme Master TV у мене є вільний час. Я могла б сісти і подумати, випити трохи гарячої води, або трохи чаю, або простої їжі, якщо забагато роботи, забагато тягаря для розуму, тому Я роблю таку перерву. Дуже гарно так. Важко приготувати занадто багато речей. У мене немає часу доглядати за всім цим, наприклад, за пранням. Що стосується дощової води, Ви також повинні думати, Ви не можете перестаратися, не можете використовувати її надмірно.Але Я все одно вважаю, що навіть тоді мені пощастило більше, Я сильніша за старих королів, стародавніх королів, тому що стародавні королі не мали Інтернету, не мали телефонів, вони не знали, що відбувається у світі та в їхній країні, навіть у їхній власній столиці. Минуло багато часу, щоб усі новини дійшли до них. Але в наш час Ви можете просто відкрити Інтернет, Ви деякий час шукаєте, і у вас є всі новини, які Ви хочете побачити. Вам не потрібно багато секретарів, у вас не так багато євнухів, у вас не так багато охоронців, щоб щось зробити за вас. Ви все робите самі. І вам не обов’язково мати євнухів, щоб спершу спробувати вашу їжу, щоб побачити, отруєна вона чи ні. Тож у багатьох відношеннях відчувається спокій і розслаблення.Photo Caption: Який прекрасний світ, створений Богом!
