Піднесене жіноцтво, частина 17 із 20

У Âu Lạc (В’єтнам) була історія – Я повернулася до черниці, яка розповіла мені цю історію. Була розповідь про те, що є новий храм, щойно збудований, ідеальний, красивий і чистий. І багато юнаків приходили в ченці, звичайно, з високими ідеалами і благородними прагненнями. Але багато людей приходило до того храму і давало багато, багато хороших пожертвувань – надто хороших, надто хороших. І тоді настоятель храму сказав цим монахам: “Ой, Ви ж обробна дошка. І це ножі. Якщо Ви не будете справді продовжувати, щиро практикувати, вони будуть рубати вас, поки у вас нічого не залишиться”. І згодом, незадовго після цього, усі монахи знову повернулися до мирського життя, одружилися і завели дітей, сім’ї тощо. Це правдива історія, яку мені розповіла моя вчителька-черниця.

Ось чому Я сказала вам, що вона навчила мене, вона розповідала мені історії. Вона також сказала мені: “Будь обережною, не живи сама в цій маленькій кімнаті в таборі для біженців”. Але мені довелося. Мені не було з ким жити. Я віддаю перевагу бути на самоті. Я сказала: "Чому?" І вона сказала: “О, привиди, їх багато, завжди заходять у порожній туалет і сидять там також і вночі”. Я сказала: "Я не бачу жодного". А може, Будда засліпив мені очі, щоб Я не боялася, або Будда викинув їх, щоб вони мене не лякали. Тому Я продовжувала залишатися там.

Вона може бачити привидів, і вона може бачити, що Ви думаєте, що Ви відчуваєте. Вона володіє цією психічною силою, ясновидінням, не повним, але певною частиною.

І ще один монах також був у таборі для біженців, іншому таборі, більш приватному, у приватній будівлі разом з іншими біженцями з Ауласе (В’єтнам). Він передбачив моє майбутнє. Він сказав, що Я буду всесвітньо відомою. Я буду дуже велика духовно. Це все, що він мені сказав. І тоді Я просто думала, що він занадто добрий, тому що Я була дуже відданою буддисткою. Я давала пожертви ченцям, і багато монахів і черниць також приходили до мене додому. І Я ставилася до них, як до Будд. Звичайно, Я не називала їх Буддою. Я назвала їх Майстром те й те. А Я зверталася до себе “ваша дитина”. У Âu Lạc (В’єтнам) ми не просто називаємо один “Майстер”. Майстер - "Sư". Phụ означає батько або мати. Або, якщо є черниця, Ви називаєте їх “sư cô”, що означає “тітонька-майстер”, а “sư phụ” означає “батько-майстер”. А Ви звертаєтеся до себе “дитина”, “ваша дитина”.

О, Я говорила про багато речей. Сподіваюся, Ви зможете їх усі переварити. Неважливо. Ніколи не знаєш, коли Я не матиму можливості розповісти вам знову. Я ставлюся до свого дня, кожного дня як до останнього. Тому все, що Я можу зробити, Я це роблю. І якщо дехто з вас не слухає, не вірить, є інші, які можуть слухати, хто може повірити, і може врятувати свою душу самостійно, і може стати більш чеснотним, більш моральним, більш придатним бути справжньою людиною, також зробити так, щоб суспільство стало більш безпечним, безпечнішим для життя, а також їхні душі очистяться і їм також буде краще. Тому Я просто говорю, а хто слухає, той слухає. Добре для них. Хто не слухає, Я теж не знаю. Я нічого не хочу, тому не боюся нічого втратити. Якщо якесь із моїх слів може допомогти вам, Ви дякуєте Богу, Ви дякуєте всім Буддам, усім Майстрам. Ви взагалі не повинні мені дякувати. Вони надихнули мене, і перед будь-якою розмовою Я завжди молюся, прославляю Їх, щоб вони говорили через мене: “Не дозволяйте мені говорити лише за мирськими стандартами чи его”.

Я не вважаю жодну розмову своєю справжньою розмовою. Іноді Я скидаюся на якісь людські стандарти, жартую і таке інше, але Я не вважаю, що насправді когось навчаю. Я завжди дякую Богові за те, що він дозволяє мені говорити про те, що приносить користь іншим. І навіть тварини-персони, вони також слухають. Здалеку їхні душі вміють слухати.

Тварини-персони такі добрі до мене. Куди б Я не прийшла, птахи- персони прилітають і мені розповідають те і те. Коли Я переживаю за світ або за все, вони приходять і повідомляють мені хороші новини, але Я не можу сказати вам. Коли прийде, Ви дізнаєтеся. Навіть щури-персони і все таке.

Одного разу Я зупинилася не в місті, а в якомусь передмісті з іншими будинками навколо. І Я годувала щурів-персон. Я годувала птахів-людей, але щури-персони теж прийшли і їли разом. А сусіди побачили, то й повідомили в органи. І мені написали листа. Вони мене не лаяли і нічого. Вони були дуже милі та ввічливі. Вони сказали: “Не годуйте їх, тому що щури-персони прийдуть і поїдять, і щури можуть занести хворобу вам, і твоїм сусідам, і все таке. Тому, будь ласка, не годуйте їх”. Тому що якщо Я продовжу їх годувати, то вони створять проблеми. Це точно. Спочатку вони ввічливі і мило тобі пишуть, а потім нароблять неприємностей. Вас можуть оштрафувати або ув'язнити, що завгодно, залежно від сітуації. Я мало знаю закони країни. Я не можу знати забагато законів. Тому Я перестала їх годувати.

І Я сказала, що мені дуже шкода всіх птахів-персон навколо мене, а також щурів-персон. І Я постійно запитувала їх, чи вони в порядку. Вони сказали, що з ними все гаразд. Як і чайки-персони, вони зазвичай не люблять їсти риб-персон. Кажуть, що смердить. Але потім, якщо Я їх не нагодую, вони підуть це їсти. Мені так шкода, Боже мій. Моє серце майже розбите. А потім Я сказала: "Але Ви в порядку?" Вони сказали: “Так, у нас все добре. Не хвилюйся”. І щури-персони, Я також запитала у щурів: “Що тепер робити? Ви приходиш щодня легко поїсти. І що тепер можна зробити? У вас є їжа?" Вони сказали: “Не хвилюйтеся. Ми знайдемо їжу. Ми знаємо. Ми можемо подбати про себе”. І лисиці-персони розповідали мені те саме з такою любов’ю і намагалися мене втішити, а не звинувачувати, що Я їх не годую. Але Я відчуваю вічне горе.

Але в суспільстві, в країні, в якій ти живеш, навіть якщо це твоя чи не твоя країна, ти маєш поважати закон. Якщо Ви вже знаєте цей закон, Ви повинні його поважати. Якщо Ви не знаєте і несвідомо робите щось не так, то Ви все одно повинні понести покарання. Тож після цього мені було так шкода. Мені все ще постійно шкода. Але Я переїхала кудись в інше місце, а вони досі приходять і розмовляють зі мною. Вони досі кажуть мені: "О, це добре, це добре?" або “Будьте обережні з цим, будьте обережні з тим”. Куди б Я не пішла, вони приходять, навіть якщо Я їх не годую. Отже, куди б Я не пішла, якщо Я бачу, як люди якось годують птахів (-персон) і щурів(-персон), тому що вони мають більший сад, вони живуть приватніше, вони можуть їх годувати, о, Я така щаслива, щаслива. І Я бажаю їм добра. Я кажу: “Дай Бог здоров’я, благослови Вас Бог” і все таке.

Але бачите, у нас на світі мирські закони. Отже, у Всесвіті ми також маємо Універсальні закони. Ми повинні дотримуватися всіх законів, щоб вижити. Але якщо ваша душа вже звільнена, Ви прийшли до справжнього Дому – Землі Будди, Дому Небес – тоді вам більше ніколи не доведеться нічого хвилюватися чи боятися. У них таких законів немає. У них немає словника, який би сказав “страждати”, “біль”, “правило”, “закон”, нічого. Тому що всі живуть на Небесах, Країні Будди. Це все добре, блаженно і щасливо весь час. Усе, що Ви робите, це просто прогулюватися чи відвідувати сусідів, або піти віддати шану Буддам, нагодувати себе, і вам навіть не потрібно йти пішки чи їхати в автобусі. Ви просто літаєте. Ви просто ходите по хмарі, наприклад. Це залежить від того, в якій країні Ви перебуваєте. Або у вас є ремінь на животі, Ви просто натискаєте кнопку і летите, безпечно, м’яко, ніби Ви ходите по повітрю. Або Ви йдете по хмарі, і говорите хмарі, куди Ви хочете йти, і тоді вона приведе вас туди.

І у вас є будинки. У кожного є великий будинок. Який би не був найбільший будинок у світі, він не такий великий, як ваш будинок у Країні Будди – наприклад, Земля Будди Амітабхи. Навіть ніби Ви в квітці лотоса. Але ця квітка - це квіткова форма, але це ваш будинок! Великі квіти, так це навіть не маленький лотос чи маленький будиночок, а чудовий, тому що ти там також великий, і вам потрібен простір. Вам навіть не потрібен той будинок. Просто кожному дають таку, щоб можна було сидіти й медитувати, щоб вам нічого не заважало. На такій землі вам тільки насолода і радість. Все, що Ви хочете, прийде до вас автоматично. Ви навіть думаєте про будь-що, а потім воно приходить. Але Ви все одно не захочете там занадто багато. Будь-що – Ви просто відчуваєте себе задоволеним, і все, що вам потрібно, дуже просто, воно приходить до вас, незалежно від того, що вам потрібно.

І всі птахи(-персони) і звірі-персони там гарні, навколо них світло, і вони співають. Вони нагадують кожному тренуватися, йти на вищий рівень. Можливо, не тому, що Ви маєте бути Буддою чи чимось іншим. Просто якщо Ви Будда, вам добре, Ви відчуваєте себе краще від власних досягнень. І тоді Ви можете допомогти іншим, як, можливо, своїм родичам і друзям, які все ще залишилися у світі страждань або навіть у пеклі. Здебільшого, якщо Ви досягнете вищого рівня свідомості, тоді багато поколінь вашого клану, вашої родини також будуть вільними, не підуть до пекла. Але, можливо, пара чи кілька з них не слідували буддизму або не слідували Христу чи іншим Вчителям, роблячи погані речі, і тоді вони повинні бути покарані в пеклі. І тоді з Землі Будди Ви можете побачити Небеса, Землю та пекло, і Ви бачите, можливо, одного з ваших родичів чи членів родини, або навіть, можливо, вашого батька, матір, які страждають у пеклі. Тоді Ви можете спуститися і пожертвувати, щоб допомогти їм.

Photo Caption: Золотий час — рідкість у цьому швидкоплинному світі. Насолоджуйтесь, поки він триває